СВЯТО УКРАЇНСЬКОГО КОЗАЦТВА:

В цей день 14 жовтня на Січі відбувалися вибори нового атаману. Казаки вірили, що свята Покрова охороняє їх, а Пресвяту Богородицю вважали заступницею та покровителькою православного воїнства. На честь Покрови козаки будували безліч храмів, деякі з них стоять і понині. Наприклад Покровський собор Харкова з 1689 году, а київська трьохбанна церква Покрови на Подолі з 1766. Наказом президента України від 1999 року день 14 жовтня відзначається, як свято Козацтва.

Етнографічне українське народне зображення образу Покрови

ДЕНЬ ЗАСНУВАННЯ УПА:

Свято Покрови обрало днем заснування і Українська Повстанська Армія (УПА), віддавшись на опікунство святої Богородиці. В цей день щорічно в містах України відбуваються шестя та мітинги прихильників українського націонализму.

Ікона українських націоналістів Покрова УПА

ХРИСТИЯНСЬКА ІДЕОЛОГІЯ:

Теологічно, треба врахувати, що церква на Запорізькій Січі не підпорядковувалася Москві ніколи. Так само, як і Уніатська чи Київська Православна за Богдана Хмельницького. Тому за основу богословського поняття захисту Покровою, покладена Візантійська легенда, як перші відомі князі Києва Аскольд та Дір прийняли Християнство. Константинополь, який вони взяли з військом в осаду, був накритий Покровою Богородиці Діви Марії. Вражені цим, Аскольд та Дір, не могли бачити ворогів, тому не стали штурмувати місто.

Популярний образ Покрови в сьогоденній Україні

ДОХРИСТИЯНСЬКІ ВІРУВАННЯ:

Характерно, що в самій грецькій патріархії такого свята не існує, що відкидає нас в місцеву традицію, яка тут була ще до Христинства. А в слав`ян це припадало на період біля свята врожаю. Опис святкування дня врожаю восени наводять хронікарі Саксон Граматик та Гальмонд в "Діяннях Данів" та "Славянських хроніках", описуючи великі пірування та гадання на війну в храмах Аркони та Ретри в Лютичів та Бодричів. Може цим і пояснюється прив`язка до війни сучасної ідеології свята. В сучасному християстві такого вже не існує, а гадання залишилося на щасливий та нещасливий шлюб чи безшлюббя.
Але для християнської теософії існує заборона на гадання. Тому походження цієї традиції невідоме. Рівно як і традиції сучасних складних гадань. Адже грецький хронікар в літописах "Готські війни" пише, що і "Слав`яни в жереб, долю та нагадане не вірили, а кували свою долю самі, потрапивши же в скруту давали оброк богам, що виплутавшись, його виконають і віддячать богам за порятунок, що і робили". Гадання ж в них були прості на рівні кинути кістки.

Проміжний варіант Берегині з Саваном у руках між християнством та язичництвом. Оберігати походить від слова берег. Образ Берегині стоїть між двома Берегами річки. Тому її навіть можна пов`язати з духом ріки - Славутою.

ПРИЗМА СУЧАСНОГО УКРАЇНСЬКОГО ЯЗИЧНИЦТВА

В сучасному язичництві образ Покрови був реконструйований через зістарення образу Покрови Християнської. В історичних паралелях її прив`язали до Берегині-Оранти, яка плаче за загиблими воїнами та молиться за ще живих. Зображають її в позі Оранти в мольбі. Дуже полюбляють язичники малюнок - плач Ярославни. Пов`язують її і з Мокошею - богинею Землі. Але в воїнській традиції її назвали Мати Слава. Добре вона зображена в російській баладі "Легенда про Кащея, Ягду та кохання". Там вона забирає з поля бою душі героїв до раю.
Мати Слава - термін здебільшо фальшивий, так як зустрічається лише в фальшивій історичній підробці Миролюбова - Влескнизі. Але з цієї точки зору і Біблія фальсифікація. Проте люди вірять в вигадані біблійні історії, не особливо замислюючись над їх правдоподобністю. Отже Мати Слава, як богиня - термін штучний. Лише як Славута - назва річки Дніпра стара - можна до неї ставитися. Пращури поклонялися духам річок, лісів та гір. Приток Борисфена - як дочка бога - згадується Геродотом в оповіданнях про божества Скіфів. Отже Славута - скорше за все і є тією Геродотівською богнею. Але в Геродота нічого не вказано про воїнські чи поминальні культи загиблих героїв щодо Славути. Тому єдиною сучасною назвою, на якій погодилися зупини вибір стала Магура-Перуниця - дружина бога воїнів Перуна в прадавніх Славян. Покрова - лише місцевий культ прадавньої богині, якому Християнство руського толку надало бібілійного забарвлення, не залишивши цього в самому центрі Християнства в Візантії.
Не забудемо і помилку в датуванні свята Покрови в Християн з астрономічним календарем. Язичники дотримуються астрономічного датування по зіркам і відкидають кожні приблизно півтора століття заявий день посмилки, який набігає. Тому Свято Перуниці - Магури язичники святкують в вихідний день кінця жовтня. На відміну від християнського православного дня 14 -жовтня.
Дуже цікава думка, дослідити, чи не є спільним скандинавське вірування про те, що частина павших воїнів потрапляє не в Вальгалу до Одіна, а на квіткові луги богні Фрейї. Але ця ідея виходить за межі цього дослідження

Перуниця-Магура (Мати Слава в Православних рідновірів)

ОСОБЛИВОСТІ СВЯТА В РОСІЙСЬКОМУ КАЗАЦТВІ.

В них цей день так само є святом Донського казацтва. На цей день - 150 років поспіль перед строєм казаків зачитували наказ Катерини про дарування казакам незалежності та земель. Крім того під цей день в росіян заточені інші міфи, про штурм Казані та підрив стіни міста на наступний після Покрови день, а також героїзування походів Єрмака з такими ж випадками на Покрову. Цікаво що Єрмак - відкривач Сибіру, українець за походженням. Особливо популярні там не Покрова та легенда про Аскольда та Діра, а Казанська Богоматір.

Військова ікона Росіян. Казанська Богоматір. Цікаво, що всюди, куди РПЦ привозить казанську Богоматір, розпочинається громадянська війна, а слідом приїздить воювати найманцями російське казацтво.

Казань татарське місто, і на відсутність в ідеолгоії російського казацтва руських дохристиянських коренів свідчить і інший факт. Зокрема казаки уральські не поклоняються Покрові, але їх жінки поклоняються бабці "Гугніхє". Це жінка, татарського походження, яка вперше ввела в російському казацтві звичай, не вбивати жінок та дітей періодично, зокрема перед походами або з`їдати їх під час голоду.

Бабка Гугніха - Засновниця Яіцького казацтва

ЩО ВИМАЛЬОВУЄТЬСЯ?

Корені в Покрови російського казацтва та українського козацтва різні. В українського - місцеві славянськи з прив`язкою до Греції. В російського татарські з прив`язкою до їх місцевих реліквій. Як і в російському казацтві, в українському жінок та дітей козаки теж вбивали. Але не їли, бо не було голоду, але вважали, що діти плачем видають в боях позиції козаків, а жінки заважають. Тому їх просто топили. Згадайте пісню "Їхали козаки з-за Дону додому, підманули Галю...". Від цього звичаю козаки відмовилися доволі піздно, російські пізніше, українські раніше. Чи введеня Покрови церквою для цього було навмисним чи ні, вже невідомо. А самі апологети християнського книжництва нам вже не розкажуть. Але безперечно, що цей культ народився не на пустому місці в середовищі Козацтва, а з більш давньої традиції. Причому модернізувався він на базі місцевого культу саме Київським патріархатом, про що свідчить канонізування саме Київських князів Аскольда і Діра і відсутність цього в богословії Константинопольської школи та російській церковній традиції.

Язичницьке моління в позі Оранти - прообраз Покрови Діви-Марії в українських національних кольорах

ПЛАЧ ЯРОСЛАВНИ (Переспів ТАРАСА ШЕВЧЕНКА)
Містить елементи тризнування за загиблими та дохристиянський символізм.

В Путивлі-граді вранці рано

Співає-плаче Ярославна,
Як та зозуленька кує,
Словами жалю додає:

«Полечу,— каже,— зигзицею,

Тією чайкою-вдовицею,
Та понад Доном полечу,
Рукав бобровий омочу
В ріці Каялі, і на тілі,
На княжім білім, помарнілім

Омию кров суху, отру
Глибокії, тяжкії рани».
І квилить-плаче Ярославна
В Путивлі рано на валу:
«Вітрило, вітре мій єдиний,
Легкий, крилатий господине!
Нащо на дужому крилі
На вої любії мої,
На князя, ладо моє миле,
Ти ханові метаєш стріли?
Не мало неба, і землі,
І моря синього? На морі
Гойдай насади-кораблі!
Ати прелютий,— горе, горе! -
Моє веселіє украв,
В степу на тирсі розібгав!»
Сумує,квилить, плаче рано
В Путивлі-граді Ярославна,
І каже: «Дужий і старий,
Широкий Дніпре, не малий!
Пробив єси великі скали,
Текучи в землю Половчана;
Носив єси на байдаках
На Половчан,
на Кобяка Дружину тую Святославлю.
0 мій Словутицю прекрасний!
Моє ти ладо принеси,
Щоб я постіль весела слала,
У море сліз не посилала,
Сльозами моря не долить!»
І плаче-плаче Ярославна
В Путивлі на валу, на брамі.
Святеє сонечко зійшло.
І каже: «Сонце пресвятеє!
На землю радість принесло
І людям, і землі — моєї
Туги-нудьги не розвело.
Святий, огненний господине!
Спалив єси луги, степи,
Спалив і князя, і дружину,
Спали мене на самоті!
Або не грій і не світи!..
Загинув ладо — й я загину!»

Ярославна в плачі. Поза Оранти.

Як на нашу думку, образи світил та природи обожествлені, як у язичництві. Ярославна тут заступає сам образ Богині - вдовиці воїна. Вона просить провести тризну із спалення війська князя разом із жертвопринесенням війська хана. Її плач є джерелом річок, водою вона омиє рани. Образи перевертання княгині на різних тварин теж аж ніяк не християнські. Рівно як і звертання до Сонця, як рівною божеству з наказом не світити. Нарешті назва річки Каяла викликає теж більше питань, ніж відповідей. Великі втрати Русь зазнавала на річках Каяла, Калка, Куліковому полі. Назва походить від прадавнього уявлення Славян про потойбічний світ мертвих, відділених від світу живих Калиновим мостом. З приводу сакрального змісту кореня Калити досі в богословів язичництва згоди нема.