Скільки у нас Богів

Магура — Thu, 13 Sep 2012 17:56:56 GMT

Якщо ж трапиться якийсь блудень, що хотів би порахувати Богів і відділити їх від Сварги, хай вигнаний буде з роду

(ВК дошка 30)

Кожен рідновір бодай раз задає собі питання «Скільки існує Богів?», бо здавалося б, це має бути основним постулатом віри. Але тут не все так просто. Кількість Богів виявляється нам і досі не відомою. Ми не можемо сказати, скільки у нас Богів, і це іноді ставить у не зручне становище – віра має бути хоч трохи визначеною.

Мені колись сподобалася фраза зі славлення Лозко «Славимо всіх слов’янських Богів, названих і не названих»

Прихильники Велесової Книги мають досить добру відмовку – ВК забороняє взагалі рахувати Богів. Але чи можемо ми, спираючись на наукові джерела, прикриватися відмовкою з фальшивої Велесової Книги?

Перед усім, потрібно привести декілька тезисів.

1. Завдяки християнським проповідникам, які насаджували християнство вогнем і мечем, імена багатьох Богів можуть лишатися нам не відомими. Досі про багатьох відомих Богів відомо лише одна-дві строчки із усіляких повчань проти язичництва і більше нічого. Звичайно, можуть бути забуті Боги, котрих християни оминули увагою.

2. Також відомо,що була безліч так званих місцевих Богів. Наприклад в Матер Верборум згадується місцеве божество в Словенії Ситіврат – Бог гори Сітни. Інший приклад: мені колись розповідали старі люди, що в річки Роса «є донечка - Росава», теж річка. Саме собою зрозуміло, що річки не народжують дітей, а от Божества у віруваннях народу можуть. Звичайно, ми не можемо на цей час знати всіх місцевих Богів по різним регіонам усіх слов’янських країн. І дуже добре, якщо місцеві люди це ще пам’ятають їх імена і зможуть повідомити фольклористів.

3. Імена декотрих Богів були під забороною табу. За кілька століть їх могли забути і без християн. Часто табуйовані імена могли замінювати на прізвиська, які потім ставали новими іменами тих самих Богів.

4. Слов’яни не мали єдиного пантеону. Це пов’язано із тим, що різні роди слов’ян були на великій відстані одне від одного і не завжди дружили між собою, а також мали вплив сусідніх культур.

А) Кожен слов’янський рід мав свого божественного прародителя вищім за інших і ставив його на головне місце у місцевому пантеоні. Так, в Західних слов’ян це був Світовит Арконський, у центральних регіонах то Триглав, а у володимирському пантеоні у Київі – Перун, служителі культу якого змагалися із культом Велеса. Більш того, є версії, що Володимир зібрав у пантеоні не просто Богів, а головних Богів підвладних йому племен.

Б) Одні і ті самі функції могли виконувати різні Боги: в нас Додола була Богинею дощу, а в південних слов’ян її функції мала Пеперуна, а в декотрих регіонах – Дзедзілеля. І навіть зараз в нас Додолу вже називають Перуницею. Другий приклад: Купайло-Марена, вже у сусідніх регіонах – Коструб та Коструба, в Росії це Ярило та Коструба. Третій приклад: наша Богиня Весни – Леля, в Західних слов’ян на її свято припадає свято Живи, а по регіонах із сильним чужоземним впливом – це свято Майї. Четвертий приклад: Мокоша має ті самі функції, що і Прія, а Доля ті самі, що і Среча в західних слов’ян і Лайма в балтослов’ян. Як тут знати, чи це одні й ті самі Божества під різними іменами чи це різні Боги з однаковими функціями?

В) В місцях, де знаходяться поряд дві культури, відбувається так званий культурний обмін: місцеві мешканці починають славити і тих і тих Богів. Для наших предків взагалі не стояло питання яка віра – вони вважали що всі Боги, яким хтось молиться – справжні. Так навіть зараз ще досі є залишки культів Трояна і Пеперуди в румунів та молдаван. Але якщо вони щось запозичили в нас, то і ми мали в них щось запозичити.

5. На протязі століть була спроба кілька раз фальсифікувати пантеон і ввести не існуючих Богів у слов’янську міфологію. Так з’явилися Вишень, Кришень, Ра, Числобог, Род, Ладо (чоловік), Лад, Услад, Зімстерла і Зімцерла тощо.

Всі ці фактори унеможливлюють підрахування кількості Богів.

Чому потрібно славити не названих Богів?

Ми славимо всіх слов’янських Богів однаково. І названих та не названих. Це пов’язано із тим, що наше незнання через відсутність фактів ще не означає, що такого Божества не існувало. В пантеонах сусідніх народів є Божества, які не мають відповідних за функціями Богів в слов’янському пантеоні. І в той же час, зі свідчень очевидців та християнських проповідників, ми бачимо що пантеони слов’янських родів були досить розвинуті. Це означає тільки одне: декотрі божества так і лишилися нам не відомими. Як звали морського царя? Яке ім’я мала Богиня світанку?

Але, якщо не славити цих Богів разом із усіма, то цим можна викликати на себе і їх гнів. Зазвичай Боги добрі, але всі мають свій характер. Нещодавно, я читала статтю про славлення у шаманів. Вони по дорозі на місце проведення жертвопринесення кидали весь час у вікно по жмені рису «про всяк випадок», щоб задобрити усіх можливих духів, що їм трапляться дорогою. Так само із Богами – ми маємо шанувати не відомих нам, в силу обставин, Богів «про всяк випадок».

Чи завжди не відомі Боги лишатимуться такими? Звичайно ні. Можливо, будуть знайдені нові свідоцтва про їх існування. Та навіть якщо і ні, то жива традиція не буде стояти на місці – це тільки зараз ми знаходимося у стадії відродження та збирання усієї можливої інформації. Наші діти, чи може вже онуки, перейдуть у фазу розвитку язичництва, і з часом народ якщо не пригадає імена тих Богів, то дасть їм нові. Це вже не буде фальсифікацією, це буде стадія живого розвитку, місцеві божества знов проявлять себе.

Сайт духовного центру "КРУК"

Скільки у нас Богів